25.01.2018

Який вплив на дитину може надати кінетичний пісок?

По – перше, самостійна і імпровізована діяльність з піском, посилює бажання дитини дізнатися  щось нове. Він намагається експериментувати, створює цікаві фігури з піску, які день у день стають складніше за структурою.

По – друге, будь-які вправи з приємним, рухомим матеріалом, розвивають тактильну чутливість, яка є запорукою «ручного інтелекту». На кінчиках наших пальців розташовуються біологічно активні точки, саме на них в першу чергу впливають повітряні частинки піску.

По – третє, активні і пасивні гри з піском, сприяють розвитку пізнавальних функцій: сприйняття, увага, пам’ять, мова. Ці важливі процеси особливо потрібно стимулювати дітям раннього, дошкільного та шкільного віку.

 

Найголовніше, що діти в ігровій діяльності з кінетичним піском, відчувають себе вільно і розкуто. Вони самі вибирають фігури і додаткові предмети, які будуть включені в їх сюжетно – рольову гру. Прості, маленькі чоловічки перетворюються на красивих, непереможних лицарів чи принцес. На поверхні кінетичного піску Kinetic Sand розгортаються дивовижні пригоди, історії, в яких змінюється сюжет залежно від колективу хлопців. Діти можуть годинами взаємодіяти і спілкуватися один з одним, тим самим, отримуючи необхідні комунікативні навички.

Психолог практичний 

Семенова І.В.


19.09.2017

Сильні сторони  дітей з синдромом Дауна

Відмінне зорове сприйняття, увага до деталей

З перших днів занять малюкові потрібно показувати картки з цифрами і предметами, називаючи їх. В день потрібно вивчати 2-3 нових поняття — цього цілком достатньо. І вся подальша навчання спиратиметься на наочні посібники, якісь знаки / позначення і жести.

 

Вчаться на прикладі дорослих і дітей відповідного віку

Уважно стежте за своїми діями і словами — дитина з синдромом Дауна повторює все за оточуючими. Якщо потрібно прищепити якийсь навик йому, то просто самі демонструйте правильний порядок дій. Тільки врахуйте, що повторювати доведеться свої дії неодноразово, малюк з синдромом Дауна не відразу все запам'ятовує.

Швидко вчаться читати

Діти з синдромом Дауна можуть вивчити текст і навіть користуватися ним, тому вчіть їх вітатися, прощатися з людьми, висловлювати свої прохання. Відмінним «підкріпленням» стане демонстрація дії жестами.

Художні таланти

«Сонячні дітки» люблять співати і танцювати, виступати на сцені, писати вірші. Тому фахівці часто використовують для їх розвитку арт-терапію — малювання, ліплення з пластиліну і глини, розпис по дереву та інші напрямки.

Спортивні досягнення

Чи знаєте ви, що в параолімпійських іграх відмінних результатів досягають плавці, гімнасти і бігуни з синдромом Дауна? Такі діти починали свій шлях з звичайних занять фізкультурою, які вони виконують із задоволенням.

Відмінно освоюють комп'ютер

Цей навик може стати основою для майбутньої професії — люди з синдромом Дауна успішно трудяться на ниві IT -технологій.

 

Крім перерахованого вище, діти з синдромом Дауна дуже тонко відчувають оточуючих, їх емоції, швидко розпізнають фальш. Тому потрібно оберігати їх від негативних емоцій — не спілкуватися з людьми, які відчувають до малюка жалість або огиду.


Інклюзивна освіта: навчаємо і виховуємо разом

(діти з особливими потребами в дошкільному навчальному закладі)

Сьогодні в Україні дуже важливою є проблема освіти дітей з особливими освітніми потребами. У зв’язку з цим розширюється та удосконалюється мережа навчальних закладів компенсую чого типу (санаторні та спеціальні ), в яких безоплатно перебувають хворі діти і діти з вадами психофізичного розвитку. Але разом з цим більш широкого розвитку набуває й інклюзивна освіта, яка передбачає, що діти з особливими освітніми потребами відвідують звичайний дошкільний заклад, школу, навчаються і виховуються разом зі своїми ровесниками. Як свідчить практика передових європейських країн, більшість дітей з особливостями психофізичного розвитку може навчатись та виховуватись у навчальних закладах загального типу за умови відповідної системи навчально-виховної роботи.

Головний принцип інклюзії: «Рівні можливості для кожного».

Конституція України, Закон України «Про освіту» гарантують усім дітям право на освіту, отже і можливість реалізувати це право в усіх державних навчальних закладах належно від статі, раси, національності, соціального та майнового стану, стану здоров’я, місця проживання та інших чинників.
Діти з особливими потребами мають право задовольняти свої потреби так само, як і всі інші члени суспільства.
Сьогодні, ми часто вживаємо новий термін інклюзивна освіта.

Що ж дає інклюзивна освіта дитині з особливими потребами?;
1. Перебування в групі зі здоровими ровесниками дає дитині з вадами можливість розвивати відповідно її віку комунікативні та соціальні навички;
2. Щодо інтелектуального розвитку — заняття з залучення дітей з особливими потребами сприяють концентрації уваги дітей, посилення їхньої мотивації до навчання;
3. Досвід успішного перебування в інклюзивній групі є добрим підґрунтям для подальшого освітнього залучення та підвищення кваліфікації протягом усього життя.

 

Перший етап залучення дітей з особливостями психофізичного розвитку до загально-освтінього простору здійснюється у дошкільному навчальному закладі.

 

Навчання та виховання зазначеної категорії дітей передбачає використання особистісно орієнтованих підходів у навчально-виховному процесі, застосування індивідуальних, групових форм роботи, ураховуючи вплив різних видів розладів і хвороб на процес навчання.
Пріоритетними напрямами роботи є сприяння соціальному, емоційному та когнітивному розвитку кожної дитини для того, щоб вона почувалася неповторним, повноцінним учасником суспільного життя.
Життя серед дітей допомагає таким дітям адаптуватись до нормальних життєвих ситуацій, позбутися почуття ізольованості, відчуження. З другого боку, діти, які їх оточують, та дорослі вчаться спілкуватися та працювати разом, формується почуття відповідальності за товаришів, які потребують не лише допомоги, а насамперед — прийняття та визнання.

 

Підготувала вихователь С.І.Жуматій


Кожна людина, незалежно від стану здоров'я, наявності фізичного чи інтелектуального порушення, має право на одержання освіти, якість якої не різниться від якості освіти здорових людей
Цей принцип, що відбитий у низці міжнародних документів, покладений в основу організації інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами, котре впроваджується з метою реалізації їхнього права вибору навчального закладу та форми навчання за місцем проживання із забезпеченням усіх необхідних для цього умов.
Інклюзивне навчання — це система освітніх послуг, що базується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання, яка передбачає навчання в умовах загальноосвітнього закладу.
З метою забезпечення рівного доступу до якісної освіти інклюзивні освітні заклади повинні адаптувати навчальні програми та плани, методи та форми навчання, використання існуючих ресурсів, партнерство з громадою до індивідуальних потреб дітей з особливими освітніми потребами.

Особливості інклюзивної дошкільної освіти

    Аналіз закордонної практики свідчить, що інклюзивна освіта передусім є можливістю для дітей з не-різко вираженими вадами психофізичного розвитку. Це, зокрема, окремі форми затримки психічного розвитку, певні мовленнєві відхилення, зниження слуху чи зору, нескладні опорно-рухові вади, порушення емоційно-вольової сфери. Якщо такі діти мають збережений інтелект, самостійно себе обслуговують, адекватно контактують з однолітками, мають сімейну підтримку, то, за умови фахового психолого-педагогічного супроводу, вони цілком можуть засвоювати культурний досвіт у середовищі здорових однолітків.
     Згідно з Концепцією розвитку інклюзивного навчання в Україні здійснюється активний пошук та впровадження ефективних шляхів соціальної взаємодії дітей, що потребують корекції психофізичного розвитку, із їхніми здоровими однолітками.
    Найпершими, хто помічає проблеми та труднощі у розвитку дитини є батьки, лікарі-педіатри, вихователі. Тому дуже важливо, щоб вони не зволікали, не чекали на
спонтанне  усунення  вади,    а звернулися     до фахівців. 
    Консультацію щодо раннього розвитку дитини, створення необхідних для неї умов, за необхідності - і допомогу, можна одержати у психолого-медико-психолоіїчних консультаціях. Для цього батькам не потрібно жодних направлень і дозволів. Вони можуть відвідати ПМПК з власної ініціативи. Чим раніше дитина одержить необхідну допомогу (педагогічну, психологічну, медичну), тим легше буде структура її дефекту, тим краще вона розвиватиметься. Важливо, щоб і вихователі дошкільних закладів вчасно помічали проблеми поведінки дітей, труднощі у навчанні і радили батькам відвідати спеціалістів ПМПК. Саме вони допоможуть визначити, що спричинило труднощі чи вади у розвитку дитини, привело до проблем шкільного навчання: порадять, які умови створити у сім ї, дитячому садку; нададуть корекційну допомогу або порадять спеціальний заклад для цього. 
   Приймати рішення про заклад для дитини з психофізичними вадами мають батьки разом із фахівцями ПМПК.

При цьому необхідно врахувати дуже багато чинників,зокрема:

категорія аномального розвитку;

вік дитини;

конкретний клінічний діагноз;

наявність супутніх відхилень; -стан соматичного здоров я;

інтелектуальний ступінь;

особливості психічного та фізичного розвитку;

потреби та можливості дитини. 

    Тобто, потрібно рекомендувати заклад з урахуванням суто індивідуальних особливостей розвитку дитини та потреб родини. 
   Вагомого значення для правильної постановки діагнозу, вибору форми організації навчання, реалізації індивідуального підходу набуває психолого-педагогічна характеристика на дитину, написана педагогами дитячого садка, у якому вона перебувала. Адже у процесі систематичного навчання та виховання дитини найбільш яскраво виявляються її здібності, проблеми та труднощі. До складання документу може бути залучений і психолог, якщо він систематично працював з дитиною. 
   Підсумовуючи викладене, вихователь може зауважити своєї припущення щодо причин, які обумовлюють відставання дитини у розвитку, труднощі та прогалини у засвоєнні програми дошкільного закладу. Проте, ніяких діагнозів, навіть у вигляді припущення, педагог не формулює, оскільки вада дитини. її конкретний клінічний діагноз, встановлюють колегіально працівники ПМПК на підставі ґрунтовного вивчення матеріалів особової справи, картки розвитку дитини, медичних документів, малюнків дитини, психолого-педагогічної характеристики та результатів обстеження дитини.
     Якщо корекційні педагоги, практичні психологи, які спеціалізуються на корекційній роботі, є компетентними щодо роботи з такими дітьми, то вихователі дошкільних закладів часто не мають ні психологічної, ні методичної готовності до інклюзії.
    Тому у ДНЗ має здійснюватися спеціальна підготовка педагогічного персоналу. 
    Наказом Міністерства освіти та науки України «Про створення умов щодо забезпечення права на освіту осіб з інвалідністю» від 2 грудня 2005року №651 передбачено включення у навчальні плани вищих навчальних закладів 111-І V рівня акредитації,що готують фахівців за напрямком «Педагогічна освіта», дисципліни «Основи корекційної педагогіки», яка й забезпечить професійну готовність до інклюзивної освіти. 
   Досвіт інших країн переконливо доводить, що для тих фахівців, які вже працюють у навчальних закладах, ефективними ланками такої підготовки є курси підвищення кваліфікації, теоретичні та практичні семінари, тренінги. 
Змістом такої освіти мають бути основи корекційної педагогіки і психології, з певними методичними аспектами.

   Зокрема вихователі мають бути компетентними у таких питаннях: 
• підходи держави та суспільства до організації освіти дітей, які мають вади психофізичного розвитку; 
• основні поняття корекційної педагогіки та спеціальної психології; 
• особливості і закономірності розвитку різних категорій осіб з психофізичними вадами; 
• комплексне психолого-педагогічне вивчення дітей; 
• диференційовані    та    індивідуальні     механізми     і     прийоми    дошкільного корекційного навчання та виховання кожної категорії дітей;

• зміст та методи роботи з родинами вихованців.

   З метою реалізації інклюзивної освіти вихователі повинні вміти:

здійснювати моніторинг розвитку дітей, що мають труднощі у засвоєнні знань, різних видів діяльності та адекватно оцінювати причини, якими спричинено ці труднощі.

свогчасно виявити відхилення у розвитку дошкільників та під керівництвом корекційного педагога брати участь у здійснені правильного психолого-педагогічного супроводу дітей, що потребують корекції психофізичного розвитку;

здійснювати індивідуальний та диференційований підхід до вихованців з вадами психофізичного розвитку;

формувати готовність здорових дошкільників до позитивної спільної взаємодії з однолітками, що потребують корекції психофізичного розвитку;

проводити роботу з батьками щодо надання їм правдивої інформації про осіб з порушенням психофізичного розвитку.

    Поза всяким сумнівом, компетентність вихователів є однією з умов ефективності дошкільної освіти. 
   Результати досліджень багатьох науковців засвідчують, що розумовий, емоційний і соціальний розвиток дітей з психофізичними вадами прямо залежить від позитивного ставлення до них, їх розуміння та прийняття педагогами, батьками і здоровими дітьми. 
   Сприятливе соціальне та розвивальне середовище є однією з вихідних умов розв'язання проблем інклюзивної освіти. Тому забезпечення такого середовища -одне із завдань психолого-педагогічного супроводу дітей, що потребують корекції психофізичного розвитку. 
   Педагоги дошкільного закладу мають передусім формувати позитивне ставлення здорових вихованців до дітей з психофізичними вадами, прийоми адекватної взаємодії, емпатії.

 
   Ця робота здійснюється за допомогою таких методів: 
а) бесіда,

б) переконання,

в) розгляд проблемних ситуацій,

г) сюжетно-рольові ігри,

д) перегляд спеціально відібраних відеосюжетів.

   Оскільки дитина-дошкільник - це відзеркалення сім'ї, то відповідну роботу потрібно провести і з батьками здорових дітей, формуючи у них позитивне ставлення до перебування у групі дітей з особливими потребами.
Отже, інклюзивна дошкільна освіта - це одна із реалій нашого життя. 
   Проте,  потрібно пам'ятати,  що її ефективність залежить від багатьох умов, головною з яких є комплексний психолого-педагогічний супровід. 
   З метою впровадження системи психолого-педагогічного супроводу дітей дошкільного віку, які навчаються в умовах інклюзивної освіти, важливим є організація і здійснення комплексного підходу, реалізація якого передбачає: 
1. Поетапне  впровадження   інклюзивної освіти,  яке  потребує  проведення необхідних психосоціальних та педагогічних заходів, а саме: 
1. Психодіагностичний етап: 
- діагностика рівня розвитку дітей: виявлення індивідуальних особливостей психічного, фізичного, інтелектуального розвитку; рівня розвитку психічних процесів; діагностики соціальної зрілості, інтелекту, стилю взаємодії педагогів і батьків з дитиною; 
- тестування та анкетування педагогів та батьків на предмет готовності до здійснення інклюзивного навчання;

вивчення особливостей сім'ї, в якій виховується дитина;

психолого-педагогічне спостереження за особливосгями соціальної взаємодії учнів у школах з інклюзивним навчанням.

2. Оформлення   документації  для   здійснення   психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими потребами:

банку даних дітей відповідно до особливостей та наявних порушень;

картки здоров'я і розвитку дитини;

психологічної картки індивідуального розвитку дитини;

соціального паспорту сім'ї, в якій виховується дитина;

щоденника спостереження за дитиною в начальному закладі;

щоденника спостереження за станом здоров’я поведінкою дитини вдома у позаурочний час.

3. Розробка та затвердження індивідуальних програм навчання і розвитку з рекомендаціями для педагогів і батьків, розроблених за участі різних фахівців 
(лікаря, психолога, соціального педагога, педагога-дефектолога, учителя-логопеда).
4. Створення власної навчально-методичної та інформаційної бази, а  саме:

банку даних навчальних і виховних програм;

механізму   забезпечення   отримання  оперативної інформації  про   рівень здоров'я, навчання і розвиток дитини з особливими потребами.

5.  Моніторинг   результативності,    який    передбачає    застосування наступних методів: 
- дидактичного   -   вивчення   результативності   різних   сторін   навчально-виховного процесу; 
- виховного   -   простеження   ефективності   виховного   процесу,   системи взаємостосунків його учасників; 
-  управлінського - простеження  за характером   взаємостосунків  на різних управлінських  рівнях  в системах:  «керівник - педагогічний колектив», «керівник - діти», «керівник - батьки», «керівник - зовнішнє середовище»;
-   соціапьно-психологічного   -   спостереження   за   системою    колективно-
групових    взаємовідносин,    за    характером    психологічної    атмосфери педагогічного колективу, психологічного стану дітей, батьків;
-   медичного - відстеження динаміки стану здоров'я дитини з особливими потребами.
6. Виявлення  і прогнозування  можливих проблем, серед яких можуть
бути наступні:
-   виникнення опору новому середовищу з боку дитини, для зняття якого
потрібно включати розробку додаткових освітньо-виховних ресурсів;
-   виникнення внутрішніх і зовнішніх конфліктів між педагогом і дитинок),
педагогом і батьками внаслідок роботи із проблемою «особливоїдитини».
7. Розробка  шляхів корекції можливих негативних наслідків:
-   планування   резерву   часу   для   перегляду спланованих   форм,   методів,
прийомів роботи з дітьми та їх батьками;
-   ґрунтовне пояснення батькам і педагогам переваг інклюзивної освіти;
-   реорганізація індивідуальних психолого-педагогічних програм супроводу
дітей, які виявляють відповідні проблеми;
-   відстеження результативності впроваджених змін.

 

Поради й рекомендації вихователю, у групі якого навчається дитина з особливими потребами.

1.   Навчитися толерантно ставиїися до особливих дітей, але в ніякому разі не акцентувати увагу на дитині. 
2.    Сприяти тому, щоб кожна дитина відчула себе прийнятною.
3 Сприяти   створенню   у   дитячому   колективі   атмосфери   доброзичливості,
справедливості й терпимості.
4- Надавати індивідуальну підтримку, але при цьому не відокремлювати дітей з особливими потребами від основної групи дітей.
5- Намагатися  наблизити  навчальні  завдання до потреб  і  можливостей такої дитини.
6.     Співпрацювати з іншими  педагогами (логопедом, психологом, лікарями) та батьками в одній мультидисциплінарній команді.


Психолого-педагогічна характеристика

 


    Психолого-педагогічна характеристика має відповідати таким вимогам:
- підсумок спостережень;
- добір фактів; 
- систематизація фактів та висновки педагога; 
- характер викладу; 
- позитивні сторони дитини; 
- індивідуальна робота з дитиною (хто проводив з фахівців); 
- обсяг характеристики (має бути короткою,але переконливою).

ПОРАДИ БАТЬКАМ

Батьки хворої дитини повинні пам'ятати, що він є особистістю зі своїми надіями, мріями, правами і достоїнствами. Потреби такого малюка нічим не відрізняються від потреб будь-якого іншого дитини. Не варто замикатися на цьому, забуваючи про інших членів родини.

Не потрібно ставитися до малюка з таким захворюванням, як до важкої ноші. Даруєте малюку свою любов, і він відповість вам тим же.

Не варто бентежитися цікавих поглядів сторонніх, ставитеся з ним спокійно, без збентеження відповідаючи на запитання знайомих і перехожих.

Не потрібно відмовлятися від нових знайомств, якщо це необхідно, головне - щоб ви і малюк відчували себе комфортно.

Зустрітися з батьками, які мають діток з таким же захворюванням, спілкуйтеся з ними, обговорюйте питання, які стосуються ваших дітей.

Дитині з таким захворюванням, як хвороба Дауна, бажано відвідувати звичайну школу, так як, навчаючись у спеціалізованому закладі, він в очах інших людей виглядає не таким, як інші, а значить, йому буде складніше завести друзів і спілкуватися з людьми. Для таких діток дружба з іншими дітьми дуже важлива і допомагає їм отримати необхідні соціальні навички.

При правильно організованому догляді, ранньої підтримки та психологічної допомоги дитина з таким захворюванням виросте цілком адекватним і подарує своїм батькам позитивні емоції і насолоду від спілкування.