15.11.2018

ЯК СЕБЕ ВЕСТИ З ГІПЕРАКТИВНИМИ ДІТЬМИ. РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕДАГОГАМ.

Працівникам освітніх закладів завжди треба пам’ятати, що гіперактивність, це не особливості темпераменту чи характеру дитини, не наслідок виховного процесу батьків, а медичний діагноз! Тому батьків треба сприймати не як першопричину «поганої» поведінки дитини, а спробувати зробити їх союзниками і разом, об’єднавши зусилля, допомогти дитині адаптуватися в колективі та отримувати знання.

1. Педагогам було б корисно знати ознаки синдрому дефіциту уваги, адже це ключ до розуміння малечі. Вчителі мають орієнтуватися в особливостях сприймання, уваги, пам’яті гіперактивних дітей, щоб в якомога доступнішій формі організувати розумову діяльність.

2. Дитина з гіперактивністю повинна завжди бути «на виду». Краще, якщо основне місце сидіння в класі буде в центральному ряді, на першій парті або навпроти стола вчительки. Так педагог може максимально стримувати увагу дитини, а для дитини це можливість швидко звернутися за допомогою у разі виникнення труднощів.

3. Завдання, які надаються гіперактивній дитині мають свої особливості. Так, намагайтесь давати завдання які відповідають рівню знань дитини. Оскільки дуже легке чи дуже складне завдання – це привід для швидкого переключення уваги, яку і так тяжко втримати. Наступна особливість – на певний окремий відрізок часу давайте виконувати лише одне завдання, якомога чіткіше проговоривши умову і використовуючи якомога менше слів. І останнє, якщо завдання, яке треба виконати досить велике, допоможіть малечі розбити його на окремі частини і контролюйте виконання кожної.

4. Зведіть до мінімуму відволікаючі фактори навколо місця, де сидить дитина. Тут не повинно бути картин, годинника, дитячих наробок і т. д.

5. Режим дня і план заняття повинні бути якомога більше передбачуваним для дитини. Обов’язково організовуйте фізкультхвилинки, де є можливість порухатися і скинути напругу. Намагайтесь використовувати елементи гри і змагання під час занять.

6. Направляйте енергію гіперактивних дітей в корисне русло. Тобто давайте завдання, де можна проявити активність і після чого можна заслужити похвалу за це. Наприклад, роздати зошити чи картки, вимити дошку, намочити губку, полити квіти і т. д.

7. Створюйте ситуації, в яких гіперактивна дитина може стати експертом. Це дуже гарно вплине на формування самооцінки дитини та на сприймання її в класі. Адже зазвичай, в силу своїх особливостей, такі діти стають «крайніми» у всіляких конфліктних ситуаціях, а тому завжди отримують догани.

8. І останнє, пам’ятайте, такі дисциплінарні міри, як покарання, смикання, окрики, погрози, принижування не покращать поведінку дитини. Швидше за все ви досягнете протилежного результату. Тому намагайтесь ігнорувати негативні моменти і заохочувати позитивні та частіше хвалити гіпердинамічних діток. Корекція їх поведінки зазвичай здійснюється за допомогою медикаментозних і психологічних корекційних програм.



16.08.2018

 

ДИТИНА ГРИЗЕ НІГТІ, СМОКЧЕ ПАЛЬЦІ…

ПОГЛЯД ПСИХОЛОГА

Діти часто смокчуть пальці, гризуть і обламують нігті. Дорослі винахідливі в своїх реакціях і спробах (а частіше тортурах) «викорінити» цю звичку. Діти винахідливі і прекрасні в своїй здатності до адаптації і пошуках зцілення.

Не існує, на жаль, універсальних рецептів. Запропоную кілька напрямків для думок і пошуків. Буде дуже багато – але практично. Тема багатогранна і різносторонньо вивчена.

1. Смоктання пальців (куточків одягу, в продовженні – можливо куріння та інше), кусання нігтів, обламування нігтів – симптоми, на перший погляд схожі, але мають, як правило, різну причину.

2. Це не просто «шкідлива звичка» – це невротичні дії, часто абсолютно не усвідомлювані, не завжди контрольовані (особливо у дітей, у яких вольові центри ще не сформовані). Дитина це робить НЕ спеціально, щоб позлити батьків.

3. За кожною такою дією є більш глибока причина – і дорослі напружуються, якщо вже бути чесними, навіть не через саму дію, а через «заряд» – неконтрольований і важливий, який відчувають «за» діями. (Так само, як батьки напружуються не через безлад в кімнаті підлітка, а через внутрішній стан підлітка, який маскує безлад зовнішній).

4. Будь-яка сформована звичка – говорить про існуючі закріплені механізми – це звичка наших нейронних зв’язків. Для того, щоб вона змінилася – потрібен час. І потрібно запропонувати і напрацювати альтернативну дія або реакцію.

5. Ми нічого не можемо забрати, нічого не надавши натомість. Це базове правило виховання. Якщо ми вилучаємо себе – залишаємо замість себе бабусю або няню. Забираємо комп’ютер – пропонуємо значиму альтернативу – свою емоційну присутність, книгу …. Якщо немає заміни – в цій «порожнечі», що утворилася, виросте новий, можливо більш серйозний і вже тілесний-соматичний симптом.

 

6. Чим більше наше напруга, чим більше вимог «щось з цим робити» – тим більше дитина почувається «не таким», тим більша ймовірність закріплення симптому або трансформації його в щось інше (наприклад – без коментарів про адекватність методів «батьківської терапії» – у дитини, якій сказали, що відірвуть руки і пеніс, якщо знову “застукають” за мастурбацією – з’явилося смоктання пальців, коли батьки пригрозили відрізати пальці – почався енурез).


12.07.2018

“НІ! МЕНЕ ПЕРШУ!!!”

“Ні, мене першу … обіймати, годувати, збирати в дорогу, вкладати спати, та що завгодно! Аби першу!
Знайоме, мами?
Ось і нам знайоме. І що тут важливо?
Якщо дітей весь час зрівнювати, то вони будуть зводити рахунки.

Але Ні. Так не буде!
– Мама, ти завжди вкладай мене першу, а не Машу!
– Ні, Софія. Я не буду вкладати тебе першою. І Машу – не буду вкладати першою. Першою я буду вкладати завжди ту з вас, котра хоче спати! А коли ви обидві будете хотіти спати – то я буду вкладати вас одночасно! Відразу обох. Так само з годуванням. Першою годую ту, яка голодна. Всі голодні – їмо разом. Більше отримає той, хто не наївся. Обіймаю всіх, хто прийшов обійматися в будь-який час. Допомагаю збиратися тим, кому потрібна допомога!
Хочеш спати? Підемо покладу!
Хочеш їсти? Іди їсти! Погодую будь-кого, кому потрібна допомога.
Хочеш обійматися? Підходь, розкинувши руки!
У нас вдома не Олімпійські ігри.
За увагу, допомогу, турботу не треба змагатися. Кожному дається те, що йому потрібно! Стільки, скільки саме йому потрібно. У міру можливостей!
І навіть якось ось розслабила … Всіх.”

 


04.06.2018

Психологічні ігри для дітей

Роби раз, роби два

Ця гра призначена в основному для школярів. Вона допомагає виявити в групі грають лідера.

Перед початком обговорюється, що хлопці мають всі рухи здійснювати одночасно. По команді ведучого: «Роби раз», всі повинні підняти стільці вгору. Після цього ведучий оголошує, що він не буде більше нічого говорити. Важливо зауважити гравця, який першим подасть команду опустити стільці.

Далі по команді ведучого: «Роби два», кожен починає бігати навколо свого стільця, а по команді одного з гравців всі повинні одночасно сісти на стільці. У тих гравців, які подавали команди в першому і в другому випадку (особливо якщо це був один і той же чоловік), є задатки лідера.

Лічилки

Рекомендована гра для дітей старшого віку і підлітків. Вона допоможе виявити лідерські здібності у гравців.

Гравці заплющують очі, а ведучий пропонує їм дорахувати, наприклад, до десяти (число може бути довільним). Умови рахунку такі: не можна говорити нічого стороннього, крім чисел, кожне з них повинен вимовляти тільки один гравець. Якщо будь-які двоє хлопців заговорять одночасно, гра починається спочатку.

Так як гравці сидять з закритими очима, вони не можуть побачити, хто збирається говорити, і не можуть подати один одному ніяких знаків. В підсумку, напевно, залишиться людина, произнесший чисел більше за всіх. Він-то і є у цієї компанії лідером.

«У темряві»

Цікава гра дітям шкільного віку. Незважаючи на назву, її зовсім необов'язково проводити при вимкненому світлі, навіть навпаки, провідному доведеться спостерігати за граючими, за тим, хто як себе веде. Таку назву дано з-за того, що гравцям доведеться сидіти з закритими очима протягом усієї дії.

Ведучий заздалегідь пропонує певну тему. Гра годиться для будь-якого тематичного вечора в школі, в цьому випадку питання для обговорення придумати простіше, а гра допоможе не лише виявити лідера, але і поговорити про важливі проблеми.

Стільці для граючих і для ведучого розставляють по колу. Задається тема, і учасники гри висловлюють свої думки, так поступово зав'язується обговорення. І тут ведучий просить всіх закрити очі і тільки потім продовжити розмову.

Необхідність розмовляти з закритими очима спочатку збентежить грають, і перший час бесіда буде рухатися повільно або перериватися. Завдання ведучого - підтримувати розмову, зацікавити співрозмовників, допомогти їм розслабитися і таким чином створити передумови для доведення бесіди до її логічного завершення.

Особливості гри «У темряві» наступні.

По-перше, сидячи з заплющеними очима, грає не бачить, хто збирається говорити, тому рішення «вступати чи не вступати в розмову» залежить тільки від нього.

По-друге, коли у людини закриті очі, його міміка стає більш виразною. Ведучий може спостерігати за виразами облич грають, за зміною настроїв і реакцією на ті чи інші фрази.

Ті хлопці, які говорять впевнено навіть із закритими очима, спокійно реагують на репліки у відповідь, не зупиняються, якщо починають говорити одночасно з кимось ще, наділені найбільш сильно розвиненими лідерськими здібностями.

Тим же, хто дуже чутливо ставиться до реплік інших, потрібно допомогти розвинути впевненість у собі.

«Поліцейські і злодії»

Призначена гра для дітей старшого віку. Найцікавіше організовувати її в таборі або будинку відпочинку, де діти довгий час знаходяться разом, так як вона може продовжуватися кілька днів.

Збираються грають, і ведучий пише на невеликих аркушах паперу імена і прізвища всіх присутніх. Їх згортають, перемішують і роздають граючим довільним чином.

Кожному дістається папірець з чиїмось іменем. Бажано (але не обов'язково), щоб діти були знайомі один з одним.

Особливість цієї гри полягає в тому, що кожен гравець є і «поліцейським», і «злодієм» одночасно. Суть в тому, що кожен гравець вважає себе поліцейським, але для того гравця, який отримав папірець з його ім'ям, він є злодієм, якого треба зловити. Природно, граючий не знає напевно, хто саме за ним полює, це можна з'ясувати, тільки спостерігаючи за іншими учасниками гри.

Завдання кожного гравця - зустрітися зі своїм «злодієм» один на один, показати йому папірець з його ім'ям і сказати: «Ти спійманий». Тоді «злодій» віддає «поліцейському» свій листок з чиїмось іменем і вибуває з гри. Тепер вже інший гравець стає «злодієм» для щасливого «поліцейського».

Гра продовжується, поки не закінчиться термін, заздалегідь визначений і відомий всім учасникам.

Ведущийдолжен вести список затримань, щоб знати, хто сколькопоймал «злодіїв». На підставі цього списку можна сделатьвыводы про наявність лідерських якостей у того чи іншого гравця: хто зробив більше затримань, той найбільш активени напевно зможе бути лідером в цій групі.

Гра корисна для всіх гравців, оскільки вона сприяє розвитку активності і контактності кожного учасника. Природно, ведучий повинен бути досить тактовним і коректним, підводячи підсумки, і ні в якому разі не говорити, що хтось провів найменшу кількість затримань, і тому йому ніколи не судилося стати лідером. Адже, безперечно, в цій грі, як і в будь-якій іншій, величезну роль грає випадок.

«Кактуси ростуть у пустелі»

Призначена гра для дітей дошкільного віку.

Всі стають в коло, беруться за руки, ходять і кажуть:

«Кактуси ростуть у пустелі, кактуси ростуть у пустелі...» Ведучий стоїть у центрі кола, іноді повертається. Несподівано хто-небудь із граючих вистрибує з кола і кричить: «Ой!». Він обов'язково повинен зробити це так, щоб ведучий у цей момент його не бачив, а сусідні з ним гравці відразу зчіплюють руки. Якщо ведучий побачить, як хтось збирається вистрибнути, він доторкається до його плеча, і той залишається в загальному колі.

Ведучий запитує: «Що з тобою?»

Грає вигадує будь відповідь, пов'язаний з кактусом (наприклад: «Я з'їла кактус, а він гіркий» або «Я наступив на кактус»).

Після цього гравець повертається назад в коло, і вистрибувати можуть інші. Найголовніша умова - не повторюватися, відповідаючи на питання ведучого.

Ті діти, які найчастіше виявляються поза кола, найбільш активні і володіють великими лідерськими здібностями.

«Роботи»

Зацікавить гра дітей приблизно 10-12 років.

Всі гравці шикуються в ряд вздовж намальованій на підлозі крейдою лінії, поставивши ноги на ширині плечей так, щоб права нога кожного стояла поруч з лівою ногою сусіда праворуч, а ліва нога - поруч з правою ногою стоїть ліворуч. Тепер можна зв'язати ноги сусідів, що знаходяться поруч.

Перед лінією учасників 4-5 м малюється крейдою інша, паралельна першої лінія. Мета гравців - дійти до цієї лінії, причому після кожного падіння всі повинні повернутися до першої лінії і почати все спочатку.

Проблема полягає в тому, що ноги хлопців прив'язані до ніг сусідів. Найлегший спосіб дійти до намальованої лінії - це розрахуватися на перший - другий і крокувати під рахунок: перші номери - з правої ноги, а другі - з лівої. Але якщо гравці цього не знають, їм спочатку доведеться чимало попрацювати, перш ніж вони здогадаються, що треба робити.

Потрібно звернути увагу на ту людину, яка це запропонує і буде вважати вголос.

Можна ускладнити завдання, заборонивши хлопцям спілкуватися один з одним. Тоді після декількох спроб один з групи повільно піде вперед, а інші будуть крокувати, підлаштовуючись під нього. Саме він і є лідер цієї компанії.

«Рада директорів»

Гра призначена для школярів старшого віку.

Більшість хлопців уявляють, що таке рада директорів, за фільмами. Можна запропонувати їм влаштувати щось подібне вдома.

Ведучий повинен заздалегідь придумати для кожного грає роль, викласти на окремих листочках цілі і можливості кожного персонажа і роздати листи гравцям. Щоб гра вийшла захоплюючою, необхідно, щоб у деяких учасників були протилежні інтереси.

 

Правила гри такі: дозволяється вступати в союзи з іншими гравцями, забороняється відступати від мети, підставляти інших гравців і перевищувати повноваження, отримані на початку гри.




11.01.2017р.

Психологом нашого садочку  організовано  засідання клубу  у складі  педагогічного колективу " Релакс", на тему" Будь щасливим ".

Метою даного заходу стало розширення внутрішніх ресурсів саморегуляції педагогів.

Психолог практичний

Семенова І.В.


23.12.2017

Сьогодні психологом нашого закладу  в рамках " Школи свідомого батьківства " було  організовано заняття № 2 на тему " Батьківські сценарії та їх вплив на життя людини"

 


23.11.17

Психологом нашого закладу продовжується цикл інтерактивних занять  з педагогами, щодо профілактики та запобіганню сексуального насилля.

Темою сьогоднішнього завдання: "Усвідомлення партнерів насильницької поведінки та формування  моделі ненасильницької поведінки".

 

23.10.2017

На базі нашого закладу психологом було організовано " Школу свідомого батьківства".

Перша цеглинка покладена. Зустріч з батьками пройшла плідно та на позитивній ноті.


12.10.2017

Психологом нашого закладу було проведено семінар- практикум " Емоційний розвиток дітей дошкільного віку". Педагогам було надано можливість отримати інформацію про вікові особливості емоційного розвитку дітей та на практиці відчути важливість сприяння емоційному комфорту.



19.09.2017

СЛОВА, ЯКИМИ ВАРТО ЗАМІНИТИ ЗВИЧНІ ЗАУВАЖЕННЯ В СТОРОНУ ДИТИНИ.

ПРИЙОМ, ЯКИЙ СПРАВДІ ПРАЦЮЄ!

Спробуйте замінити звичні зауваження дитині, які використовуєте регулярно, новими словами, і зміниться все – інтонація, ваш настрій, а головне, реакція дитини!

Спробуйте – це працює!

Замість роздратованого: “Пішли швидше, скільки тебе чекати!” Скомандувати: “На старт, увага … руш! Побігли! “

Замість загрозливого: “Їж, інакше не отримаєш десерт” порадувати: “Після того як зникне ця крихітна котлетка, до тебе прилетить щось смачненьке”.

Замість грубого: “Прибери за собою” вимовити мрійливим голосом: “От якби ти був чарівником і зміг би начарувати порядок на столі …”

Замість розсердженого: “Не заважай!” Сказати: “Іди, пограйся трохи сам. А коли я звільнюся, ми влаштуємо міні-свято”.

Замість незадоволеного: “Не вередуй, піратська футболка в пранні, одягай ту, яка є” примирити з неприємністю: “Дивись-но, а ось родичка твоєї піратської футболки. Давай її одягнемо!”

Замість риторичного: “Ляжеш ти, нарешті, спати?!” Поцікавитися: “Показати тобі хитрий спосіб укривання ковдрою?”

Замість злого: “По попі захотів?” Випустити пар: “Цікаво, кому це я зараз вуха відірву і шию намилю?”

Замість безсилого: “Щоб я ніяких “не хочу” не чула!” Несподівано закричати: “Ой, дивися, Капризка прибіг. Лови, лови його, щоб він нам настрій не псував!”

Замість нудного: “Скільки разів повторювати!” Сказати таємничим шепотом: “Раз-два-три, передаю секретну інформацію … Повторіть, як чутно”.

Замість менторського: “Руки помив?” Запропонувати: “Давай поспорим, що вода з твоїх рук потече чорна?”

Ваш психолог

 

Семенова Ірина Володимирівна


21.06.2017

СЕКРЕТИ АДАПТАЦІЇ

(АБО ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ АДАПТУВАТИСЯ ДО ДНЗ)

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ

·         Створити спокійний, безконфліктний клімат у сімї. Берегти нервову систему дитини.

·         Не карати за капризи (відволікати, переключати).

·         Грати з дитиною вдома у сюжетно-рьолову гру «Дитячий садок». Одна із улюблених ляльок буде дитиною. Допомогти іграшці-ляльці найти друзів.

·         Батькам постійно говорити дитині, що всі її дуже люблять і розлучаться з нею надовго не будуть.

·         Організовувати прогулянки до ДНЗ з метою «Шукаємо друзів», «Як живуть діти в садочку?», «Як діти граються?»

·         Почати знайомство з вихователями та дітьми на майданчику Спостереження за видами діяльності дітей під час прогулянки.

·         Прогулянка з вихователями, дітьми і мамою в дитячому садку. (До 15-ої години)

·         Запросити вихователя додому в гості. Знайомство вихователя з домашніми, дружна бесіда з дитиною. Вихователь запрошує назавтра прийти до неї та дітей в групу.

·         Прихід дитини в групу дитячого садка разом з мамою. Перебування в групі разом із мамою на протязі однієї години. Звернути увагу, що в садочку всі діти перебувають без мами. Мами, чи хтось із рідних дітей забирають увечері.

·         Перші дні перебувати у дитячому садку  до 3-4 годин.

·         В дитячий садок приходити із своєю улюбленою іграшкою, можна давати мамині речі (хустинку, сумочку, фотографію і т.д.), що буде «зігрівати» душу дитини і будуть її оберігати.

 

 

                                                                                                                                                                  Ваш психолог

                                                                                                                                                 Семенова І. В.